«Те, що сьогодні дитина може робити у співпраці і під керівництвом, завтра вона стає здатною виконувати самостійно…»

Л.С. Виготський

Розвиток усного мовлення і підготовки до навчання грамоти.

Дошкільний курс розвитку усного мовлення і підготовки до навчання грамоти покликаний забезпечити якісну підготовку дітей до навчання в початковій школі.

У процесі вдосконалення усного мовлення та опанування основ грамоти відбувається всебічний розвиток дітей. Проблема мовлен­нєвого зростання — завжди на часі, незалежно від змінюванос­ті освітніх пріоритетів, стратегій, концепцій. Сучасні підходи до реалізації змісту дошкільної освіти відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти мають на меті формування життєво компетентної в межах вікових можливостей і потреб дитячої осо­бистості, основу якої складає саме особистість мовленнєва — готова до спілкування з іншими людьми в різних соціальних інституціях та сферах життя, продуктивної власної діяльності в соціумі.

Довільна увага дошкільнят ще дуже слабка, поріг сприйнят­тя — невисокий, мислення має наочно-образний характер, загаль­ний інтерес від діяльності спрямований на її результати, а не на способи дій. Зважаючи на це, усі завдання, що мають пізнаваль­ний зміст, пропонуються в ігровій формі. Елементами гри при цьо­му є ігрові сюжети дитячої діяльності, дітям пропонується певна роль (слова, звука, складу), дається настанова на виграш, пере­могу в змаганні в результаті успішного виконання заданих дій з обов'язковим дотриманням визначених правил. У цьому віці будь-які запитання й завдання сприймаються дітьми краще, якщо їх ставлять казкові герої.

Одним із найважливіших завдань під час навчання грамоти є навчання дітей звукового аналізу слів. Це складний процес, що умовно можна розподілити на такі етапи:

• вслухування в звучання слова, вирізнення звуків;
• самостійне виокремлення звуків зі слова, аналізування його звукової структури.

Мета і завдання:

• дати поняття про звуки мовлення порівняно з немовленнєвими звуками;
• навчити дослуховуватися звучання слів;
• самостійно визначати послідовність звуків у слові;
• відчувати звук як окремий елемент слова;
• дати поняття про звуки голосні та приголосні, чим різняться вони за вимовою;
• навчитися розрізняти тверді та м'які приголосні за звучан­ням та артикуляцією;
• навчити позначати звуки умовними позначками-фішками: позначення голосних звуків кружечком [о], твердих приголосних — смужкою , а м'яких приголосних — двома паралельними смужка­ми. Кружечок у свідомості дитини асоціюється з вільним прохо­дженням струменя видихуваного повітря через ротову порожнину, смужка символізує перешкоду на шляху цього струменя, дві смуж­ки — посилену, нібито подвійну перешкоду, якою супроводжується вимова м'якого звука порівняно з парним твердим;
• навчити поділяти слово на частини, тобто склади;
• відпрацювати вміння визначати наголос у словах;
• навчити розрізняти одно-, дво-, трискладові слова.

Коли дитина добре визначає всі звуки, легко їх інтонує, розрізняє узгоджені за твердістю і м'якістю, то звуковий аналіз виконує швид­ко, не докладаючи зусиль. Такі діти охоче викладають слова фішками, просять нові завдання. Якщо ж дошкільник займається звуковим ана­лізом неохоче, то це означає, що якісь ігри з попереднього розділу не­обхідно повторити, з'ясувавши, що саме викликає у дитини труднощі.

Крім звуко-складового аналізу слів, дітей потрібно навчити ви­конувати найпростіші розумові дії з реченням.

 Метою вправ та ігор щодо ознайомлення дітей із реченням та словом є:

• викликати інтерес до слова;
• ознайомити з поняттям «слово»;
• навчити самостійно добирати різноманітні слова;
• довести, що слова в реченні вимовляються в певній послідов­ності;
• ознайомити з поняттям «речення»;
• навчити вичленовувати речення з мовленнєвого потоку, ви­значати кількість слів у реченні, складати речення із заданою кіль­кістю слів за предметними та сюжетними малюнками;
• ознайомлювати з графічною моделлю речення;
• навчити складати речення за запропонованими графічними моделями.

Щоб рука дитини «слухалася» під час письма, її слід готувати до цієї діяльності. Для цього пропонуються письмові ігри-вправи. Вправи мають активний характер. Дитина, по суті, не помічає того, що готується до подальшої роботи — письма. Якщо дотримуватися послідовності й частотності у виконанні вправ, то м'язи руки трену­ватимуться, забезпечуватиметься координація.

Розробки занять містять велику кількість вправ, завдань та ігор. Але це не означає, що вихователь повинен використати весь цей ма­теріал на одному занятті. Значна кількість матеріалу дає змогу вихо­вателеві обрати ті завдання та вправи, що відповідатимуть індивіду­альному розвитку дітей. Матеріал, що залишився неопрацьованим, можна використати в індивідуальній або гуртковій роботі.

Ураховуючи особливу складність навчання грамоти, важливо диференціювати процес навчання. Це дасть змогу навчати дітей за їх можливостями, позбавляти напруження, здійснювати індивіду­альний підхід, приділяти увагу кожній дитині, спрямовувати її за­гальний розвиток.