Головна » Статті » Мої статті

Есе на тему

Нація народжується біля колиски

Найкращий подарунок для  майбутнього – минуле.

                      Ірина Якиманська

 

      Недарма говорять, що нація народжується біля дитячої колиски, адже в житті все починається з дитинства, і від правильного виховання дітей залежить благоустрій усього народу, майбутнє суспільства.

            Від роду до народу, від родини – до нації – такий природний шлях розвитку кожної дитини, який реалізує сім’я”.
       Мати і батько є головними природними вихователями. Святий обов’язок батьків, переданий їм у спадок від дідів і прадідів, - бути національно свідомими, палкими патріотами і стійкими громадянами України.

Як дбайливо хлібороб готує ниву до нового врожаю, так і батьки повинні сіяти зерна добра і любові в душах і серцях своїх дітей.

     Дитина з’являється на світ і робить перші кроки через спілкування з людьми, перед усім з батьками, рідними, спочатку засобами дитячої, а згодом материнської мови. З ростом дитини коло її спілкування та трудових обов’язків поступово розширюється з – ровесниками і старшими у дворі чи дитячому садку переважно через дитячі ігри та забави, участь у постійній праці.

         Одну а головних ролей у становленні дитини як особистості відіграє рідне материнське слово. Дитина почуває себе щасливою, коли росте в колі своїх сестер та батьків, вбирає ласку дідусів і бабусь, доброзичливу увагу
родичів,  сусідів.

Любов до рідного краю, мови починається з маминої колисаночки. В ній – материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.

 Вони надзвичайно образні, мелодійні, лагідні, щирі, задушевні. Передаючи їх немовляті, як і своє молоко, ненька переливає в його душу мудрість народу, виколисує з нього майбутню людину.

       Немовля з найраннішого дитинства живиться поезією мови мелодіями, виробленими мільйонами матерів. Одна матуся підмітила поетичний образ, а інша прикрасила, мов квітами, щебетанням пташок. Помічниками матері у розвитку уявлень дитини про світ стають вітер і дощ, трави і квіти, які допомагають їй виявляти материнську турботу.

      Про безмежну материнську доброту, всепрощаючу любов і самопожертву складено легенди. “Коли в серці синовому загориться іскра, в тисячу разів менша від вогнища материнської любові, то й тоді ця іскра буде все життя людське горіти незгасимим полум’ям” – говорить старовинна українська мудрість.

        Наукою доведено: майбутня людина формується в основному до семи років. Саме тоді закладаються і основи духовності. Якщо в цей час дитина не чула рідної мови, то потім хоч і зможе її вивчити, але ніколи не вбере в свою душу, не наснажиться нею.

      Умовою виховання дитини є передача їй духовної спадщини народу, його моральних ідеалів. Тому вихователі постійно звертаються до народної творчості. До скарбів українського фольклору належать прислів’я, приказки, загадки та казки. Постійне вико­ристання фольклорних жанрів сприяє розвитку мовлення дитини, збагаченню її мови зразками народної мудрості, знайомить дитину з усім, що її оточує, сіє в душу добро, виховує повагу й лю­бов до рідної мови.

       Тож нехай стежин­ка, з якої починається шлях дитини в цікавий світ життя, складається з ніжної маминої колискової, з мудрої бать­ківської поради, з бабусиної казочки, з дідусевої байки!

  Нам, сучасним українцям, важливо, якими будуть наші діти в майбутньому.

Категорія: Мої статті | Додав: irinaburluk2 (14.10.2017)
Переглядів: 470 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar